Можно ли узнать номер карты на которую были переведены деньги

Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи;

(пункт 1 частини першої статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 27.03.2014 р. N 1170-VII)

2) за рішенням суду;

(пункт 2 частини першої статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

(пункт 3 частини першої статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.11.2003 р. N 1294-IV)

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

а) на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

б) підпункт «б» пункту 4 частини першої статті 62 виключено

(згідно із Законом України
 від 04.07.2014 р. N 1588-VII)

в) за рішенням суду щодо відомостей, зазначених у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, у зв’язку з проведенням перевірки їх достовірності;

(пункт 4 частини першої статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
 від 16.10.2012 р. N 5463-VI,
 від 04.07.2013 р. N 406-VII,
 у редакції Законів України
 від 27.03.2014 р. N 1166-VII,
від 13.05.2014 р. N 1261-VII)

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов’язаних з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 5
 згідно із Законом України від 28.11.2002 р. N 249-IV,
 пункт 5 частини першої статті 62 у редакції
 Законів України від 01.12.2005 р. N 3163-IV,
 від 18.05.2010 р. N 2258-VI,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності;

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 6
згідно із Законом України від 22.05.2003 р. N 835-IV,
пункт 6 частини першої статті 62 у редакції
 Закону України від 04.11.2010 р. N 2677-VI)

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок.

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 7
 згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5042-VI)

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

(частина п’ята статті 62 у редакції
 Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації. Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової політики, інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.

(статтю 62 доповнено новою частиною шостою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
у зв’язку з цим частини шосту — дев’яту вважати
 відповідно частинами сьомою — десятою,
частина шоста статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
 від 16.10.2012 р. N 5463-VI,
 від 27.03.2014 р. N 1166-VII,
від 13.05.2014 р. N 1261-VII,
 від 04.07.2014 р. N 1588-VII)

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національний банк України», здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні ними функцій і повноважень, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

(статтю 62 доповнено новою частиною восьмою
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Національний банк України має право надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

(статтю 62 доповнено новою частиною дев’ятою
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

При здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банку. Зазначені особи зобов’язані забезпечити збереження отриманої інформації, що містить банківську таємницю.

(статтю 62 доповнено новою частиною десятою
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
 у зв’язку з цим частини восьму — десяту
 вважати відповідно частинами одинадцятою — тринадцятою)

Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Надана (отримана) інформація може бути використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

(частина одинадцята статті 62 у редакції
 Законів України від 01.12.2005 р. N 3163-IV,
від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Положення частин другої та четвертої цієї статті не поширюються на випадки надання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у випадках, передбачених законом, та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику — інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України.

(частина дванадцята статті 62 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 28.11.2002 р. N 249-IV,
 у редакції Закону України
 від 01.12.2005 р. N 3163-IV,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 18.05.2010 р. N 2258-VI,
 від 02.12.2010 р. N 2756-VI,
 від 04.07.2013 р. N 406-VII,
від 13.05.2014 р. N 1261-VII)

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.